Є справа, яка досить цікава — останні дії однієї з давніх біржових інституцій на Уолл-стрит виглядають так, ніби раптово вийшла з гри, і перед відходом ще й зібрала чіпи в кишеню.

Суть ситуації, ймовірно, така: за чутками, вони перевели стан 1.69 мільярдів унцій срібла з "можливості поставки" у "недоступне для поставки". Звучить як технічна корекція? Але ця цифра досить велика — це приблизно 10% світових запасів срібла, що було "заморожено". Трейдери ще не встигли зрозуміти, що сталося, як потік капіталу вже почав рухатися у новому напрямку.

Щасливо, що у сховищі у Сінгапурі є додатковий обсяг — до 15,5 тисячі тонн. Такий збіг у часі викликає асоціації: капітал зазвичай заздалегідь відчуває зміну настроїв і займає позиції заздалегідь.

Лондонський ринок також не залишився осторонь. Цикл отримання золота затягнувся з кількох днів до кількох тижнів, а ставка по оренді срібла зросла до 30% — ці сигнали, які приховуються за цими даними, суперечать офіційному твердженню про "нормальні запаси".

Чому таке трапилось?

Загалом, логіка досить проста. Золото можна зберігати, а срібло — ні. Воно є незамінним у виробництві фотоелементів, електромобілів, чіпів — це реальні промислові витрати. За останні десятиліття ринок звик покривати ціну паперовими контрактами, але фізичних запасів уже п’ять років не вистачає. Прірва між папером і реальністю стає все більшою, і рано чи пізно гра закінчиться.

Тому видно, що розумні гравці вже роблять три речі:
забирають фізичне срібло, яке можливо, ще можна взяти;
перекладають капітал у більш стабільні активи;
і тихо очікують, коли знову з’явиться шанс переосмислити цінову політику.

Коли паперова система не витримує, залишившись у грі, потрібно починати справжню боротьбу — витягувати реальне золото і срібло, щоб закрити прогалини. А ті, хто раніше вийшов — вже все зжили і навіть бульйон зняли.

Суть цієї операції, ймовірно, у тому: бути на крок попереду всіх, швидко зрозуміти ситуацію і найпростіше — просто забрати свої активи та йти.