Каменеї: Особа, яка контролює вищу владу в Ірані понад три десятиліття

Алі Касем Хомейні — це не просто духовний лідер Ірану, а й особа, яка володіє всією політичною та військовою владою. З 1989 року, коли він зайняв посаду Верховного лідера, він підтримує абсолютний контроль, визначаючи всі рішення внутрішньої та зовнішньої політики Ісламської Республіки Іран. Хомейні є наступником жорсткої політики Кемалі. Фото: EPA.

Процес формування з родини з релігійною традицією

Народився у 1939 році в Мешхеді, Алі Хомейні виріс у родині з глибокими релігійними коренями, але з важким економічним становищем. Його батько — релігійний діяч, який поважає аскетизм режиму — виховував дітей у простоті та з сильним духовним напрямком. Родина мешкала у тісному будинку площею лише 65 квадратних метрів, де він здобував освіту та духовне зростання з дитинства.

З малих років Хомейні навчався у традиційних релігійних школах Мешхеда. Він швидко виділявся у таких предметах, як логіка, філософія та ісламське право, закінчивши середню освіту за 5 років. Переломним моментом у його духовному шляху стало навчання у Наджафі, Ірак — найвідомішому центрі шиїтської теології у світі ісламу. Там він мав можливість спілкуватися з провідними релігійними діячами, такими як аятолла Хакім та аятолла Шахруді, але зрештою вирішив повернутися до Ірану, щоб слідувати волі батька.

У період 1958–1964 років Хомейні отримував безпосереднє керівництво від видатних духовних лідерів, зокрема від Рухолли Хомейні — майбутнього першого лідера Ісламської Республіки. Саме цей період сформував його політичну та релігійну ідеологію.

Ставши правою рукою Хомейні у революційному русі

З 1962 року, у Комі, Хомейні почав політичну діяльність, приєднавшись до опозиційного руху під керівництвом аятолли Хомейні, спрямованого проти монархічного режиму короля Мухаммада Реза Пехлеві. Відносини між Хомейні та Хомейні розвинулися у абсолютну лояльність — він вважав усі ініціативи Хомейні походять із революційної ісламської ідеології.

Протягом 17 років, з 1962 по 1979, Хомейні постійно піддавався переслідуванням, катуванням і ув’язненням через участь у політичних акціях. Однак він ніколи не здавався і не зраджував. Ця наполегливість згодом стала його підтвердженням надійності у новій системі влади.

Швидкий прорив після революції 1979 року

Коли монархія впала і була проголошена Ісламська Республіка Іран, Хомейні швидко призначив Хомейні на ключові посади. Його призначили заступником міністра оборони та залучили до формування Корпусу вартових ісламської революції (IRGC) — важливого інструменту влади, який згодом Хомейні використовував для контролю як політичної, так і військової сфери.

У 1981 році під час вибуху в мечеті Тегерана Хомейні отримав важкі поранення, через що його права рука стала інвалідом назавжди. Через два місяці, унаслідок таємного вбивства, був убитий президент Мохаммад-Алі Резаї, і Хомейні був обраний на його місце. Хоча посада президента тоді була формальністю, Хомейні почав демонструвати свою впливовість у конфлікті з прем’єр-міністром Мір Хоссейн Мусаві, якого він вважав надто швидким у реформуванні.

Можливість успадкування влади через відмову від кандидатури

У 1980-х роках Хомейні обрав аятоллу Хусейна-Алі Монтезері своїм наступником. Монтезері називали «солодким плодом життя» і доручили йому важливі обов’язки. Однак у 1986 році Монтезері почав відкрито критикувати основи ісламської республіки, прагнучи зробити суспільство більш відкритим і поміркованим — що суперечило жорсткій позиції Хомейні.

Ця суперечка загострилася до смерті Хомейні у березні 1989 року. Перед смертю Хомейні позбавив Монтезері права спадкоємства, відкликавши його статус Великого аятолли (Grand Ayatollah). Портрет Монтезері, що стоїть поруч із Хомейні, був знятий — явний сигнал, що його «забрали» з політичного майбутнього країни.

Після смерті Хомейні у червні 1989 року, Вищий духовний рада — складений із ісламських духовних діячів — обрав Хомейні Верховним лідером. Хоча Хомейні ще не мав найвищого рівня релігійної посвяти (marja-e taqlid), конституція Ірану була змінена так, щоб вимагати від лідера лише «знання ісламу» — цей пункт був спеціально розроблений для нього. Хомейні швидко підвищили з Ходжат аль-Іслам до аятолли (xếp thứ hai після Grand Ayatollah), що стало символічним кроком, який підтвердив його верховну владу.

Хомейні проти президентів: боротьба за контроль

Kхомейні займав посаду президента Ірану у період 1981-1989 років. Фото: Getty Images.

З позиції Верховного лідера, Хомейні не лише схвалював рішення, а й активно контролював усі дії наступних президентів. Ці конфлікти чітко відображають структуру реальної влади в Ірані — Верховний лідер завжди тримає ключові важелі влади.

Мохаммад Хатамі (1997–2005): цей реформаторський президент ініціював відкриття та зближення з Заходом. Однак Хомейні систематично заважав його модернізаційним зусиллям, зберігаючи жорстку позицію.

Махмуд Ахмадінеджад (2005–2013): спочатку вважався близьким союзником Хомейні, але швидко почав прагнути розширити свою особисту владу, що призвело до глибоких конфліктів. Перебування його на другий термін у 2009 році викликало масові протести — найбільші з часів революції 1979 року. Хомейні наказав жорстко придушити протест, що призвело до загибелі десятків людей і тисяч затриманих.

Хассан Роухані (2013–2021): цей президент досяг історичної ядерної угоди 2015 року за підтримки Хомейні. Однак, коли США під керівництвом Дональда Трампа вийшли з угоди у 2018 році та знову запровадили санкції, економіка Ірану зазнала кризи. Хомейні критикував Роухані за надмірну довіру до США і різко заявив: «Я попереджав з перших днів — ніколи не довіряйте США».

Жорстка зовнішня політика Хомейні

Хомейні відомий своєю непохитною позицією щодо західних держав. Від часів президентства він заклав основи політики опору, зокрема, прагнення усунути «американський імперіалізм і його посіпак».

Подія 2020 року — коли американський безпілотник знищив генерала Касема Сулеймані — викликала різку реакцію Хомейні. Він пообіцяв помсту «жорстокою» і назвав відповідь ракетним ударом «поцілунком у обличчя США», але наголосив, що: «Головне — покінчити з військовим присутністю США у регіоні».

Щодо Ізраїлю, Хомейні не приховує своєї жорсткої позиції. Він неодноразово заявляв, що ця країна — «злоякісний рак, який потрібно видалити з регіону» — ця заява відображає його незгладжувану точку зору.

Майбутнє влади після Хомейні

Наступник Хомейні буде обраний Вищою радою експертів Ірану. Фото: AFP.

Хомейні вже понад 86 років і пережив багато проблем зі здоров’ям. Питання, хто стане наступником Верховного лідера, стає головною темою обговорень як у Ірані, так і за його межами — особливо у зв’язку з посиленням тиску з боку США та Ізраїлю.

Згідно з конституцією, наступник обирається Вищою радою експертів. Ця рада складається з 88 висококваліфікованих ісламських духовних діячів, яких обирають прямим голосуванням іранські виборці кожні 8 років. Однак для участі у виборах кандидат повинен отримати схвалення від Гарантійної ради (Guardian Council) — органу, контрольованого Верховним лідером. Цей механізм гарантує, що лише лояльні до системи особи можуть бути допущені до участі.

Практика показує, що хоча Вища рада експертів має завдання контролювати Верховного лідера, більшість її членів є абсолютними прихильниками чинного лідера, що робить їхню роль швидше формальною. Прірва у владі, яку залишив Хомейні, буде дуже великою, і питання, хто зможе заповнити цю прогалину, залишається головною загадкою у контексті зростаючих глобальних геополітичних викликів.

$BTC $ETH $XRP BTCUSDT Вічна 87,122.8 -2.65% XRPUSDT Вічна 1.93 -2.15% ETHUSDT Вічна 2,946.76 -6.14%