Надайте урядові розпливчасті юридичні інструменти — скажімо, «закон про мову ненависті» без чіткого визначення — і раптом будь-яке висловлювання стає об'єктом покарання. Реальна проблема? Терміни на кшталт «дезінформація» настільки еластичні, що їх можна розтягнути, щоб охопити будь-що, що влада хоче замовчати. Історія показує, що трапляється далі: сьогоднішня «небезпечна мова» стає зав tomorrow «інакомисленням», а легітимна критика — звичайною шкодою. Саме тому важливі децентралізовані системи — вони не можуть просто так переписувати правила за бажанням.