Від імені Неба та за наказом імператора:

Я, імператриця, що отримала небесне благословення, продовжуючи великий план, день і ніч працюю з обережністю, боячись втратити доброчесність. Заснувала спадкоємця трону, сподіваючись доручити йому великий дар, щоб зберегти родову спадщину і міцно укріпити державу. Принц-наслідник , з дитинства був проголошений, отримавши глибоку милість, виховувався багато років, слід було виявляти серце матері-правителя, зміцнювати доброчесність і вміння, щоб успадкувати великий трон. Але, на жаль, небо забрало його серце, і він поступово відхилився від звичайних шляхів. Спочатку він став гордим, розкішним і розпусним; потім став впертим і самовпевненим, знущаючись з високопосадовців; згодом його думки і слова стали непередбачуваними і дивними. Іноді він наближався до палацу, щоб підглядати за чужими намірами; іноді спілкувався з злочинцями, таємно готуючи заколот. Усі ці незаконні дії важко описати словами. Незважаючи на численні застереження, він так і не покаявся, що спричинило гнів небес і народне невдоволення, поставивши державу під загрозу. Мати-імператриця глибоко засмучена і плаче кров’ю. Враховуючи важливість довіри предків, як можна через провину одного принца спричинити тривогу для всього світу? Тому вона вирішила відсторонити його від трону, позбавити його статусу, сховати у високих мурах і суворо контролювати. Водночас дозволила йому подумати і переосмислити свої вчинки, сподіваючись на його самовдосконалення. О, горе!
Хоча материнська любов і важлива, обов’язки між правителем і підданими ще суворіші. Я, імператриця, не зневажаю сина, але змушена діяти так. Всі піддані мають зрозуміти і прийняти мою скорботу, не піднімати проти мене заперечень. Це оголошується всьому світу, щоб усі знали. Врахуйте це.