Китай зупинив стейблкоїни? Пояснення Ван Юнлі може бути недостатнім

Автор: Чжан Фен

Останнім часом в Китаї зростає інтерес до обговорення питань регулювання та шляхів розвитку стейблкоїнів серед представників індустрії, політики та наукових кіл. Колишній заступник голови Банку Китаю Ван Юнлі відкрито заявив, що Китаю слід остерігатися ризиків, пов’язаних із стейблкоїнами, і наголосив, що «не варто активно розвивати стейблкоїни, прив’язані до фіатної валюти». Його погляди привернули значну увагу галузі.

У ситуації, коли глобальна конкуренція у сфері цифрових валют пришвидшується, розгляд стейблкоїнів виключно з точки зору контролю ризиків може призвести до втрати ключового стратегічного вікна можливостей. Враховуючи нещодавні координаційні наради між 13 міністерствами щодо віртуальних валют, а також відповідну логіку політики, Китай, ймовірно, потребує більш комплексного, еластичного та далекоглядного підходу до питання стейблкоїнів.

I. Простір для розвитку не доларових стейблкоїнів: головне — екосистема, у Китаю ще є переваги

Ван Юнлі вважає, що ринок стейблкоїнів вже домінований доларовими стейблкоїнами, а простір для розвитку альтернатив обмежений. Проте таке судження ігнорує «екосистемні властивості» стейблкоїнів. Їхня цінність полягає не лише у стабільності, прив’язаній до певної фіатної валюти, а й у підтримці платіжних сценаріїв, фінансової інфраструктури та комерційної екосистеми.

Китай має найповніший у світі виробничий ланцюг, найбільшу мережу електронної комерції та провідний рівень проникнення мобільних платежів. У сферах розрахунків у зовнішній торгівлі, фінансування ланцюга постачань, платежів у трансграничній електронній комерції цілком можливо створити стейблкоїн, забезпечений юанем і побудований на основі китайської бізнес-екосистеми, відкривши тим самим новий шлях, відмінний від доларової системи. Особливо це актуально для країн «Поясу і Шляху» та регіону RCEP, де реальний сектор має значний попит на ефективні та недорогі цифрові платіжні інструменти — це й є ґрунт для створення юаневого стейблкоїна.

Замість того щоб казати «простору мало», слід визнати, що ключ у тому, чи вдасться перетворити перевагу Китаю у матеріальній економіці на перевагу у цифровій валютній екосистемі. Якщо відмовитися від досліджень лише через домінування доларових стейблкоїнів, це рівнозначно добровільній передачі потенційного права встановлювати правила майбутньої цифрової фінансової системи.

II. Законодавчі експерименти США зі стейблкоїнами: проблем багато, але конкуренція вже почалася за кордоном

Ван Юнлі зазначає, що законодавство США щодо стейблкоїнів має багато проблем і викликів. Дійсно, США зараз лідирують у цьому напрямку: нормативні рамки на рівні штатів і федерації поступово формуються, але процес супроводжується багатьма питаннями — розпорошенням регуляторних повноважень, високими витратами на відповідність, конфліктами з традиційною банківською системою, ще не вирішеним балансом між захистом споживачів і системними ризиками тощо.

Вичікування, спостереження за експериментами США та аналіз їхніх помилок — це розумний вибір для Китаю. Але це не означає, що слід обмежуватися пасивним спостереженням. Конкуренція у сфері стейблкоїнів — це глобальна ринкова конкуренція, особливо на міжнародних і офшорних ринках, де прийняття різних стейблкоїнів визначається їхньою зручністю, репутацією та екосистемною співпрацею.

Китай може, не відкриваючи внутрішній ринок, підтримувати китайські інституції у випуску та використанні стейблкоїнів, прив’язаних до юаня або корзини інших валют, на закордонних ринках у відповідності з місцевим законодавством, і таким чином конкурувати з міжнародними стейблкоїнами. Наприклад, у Гонконзі, Сінгапурі, країнах Близького Сходу можна просувати легальні юаневі стейблкоїни для тестування у сферах торгового фінансування, обігу активів тощо, накопичуючи досвід та користувацьку базу.

III. Ризик законодавчого зворотного ефекту: материкова частина притримує, Гонконг попереду — гнучке розміщення

Ван Юнлі вважає, що законодавче врегулювання стейблкоїнів може мати серйозний зворотний ефект. Прихований зміст — якщо Китай ухвалить законодавство щодо стейблкоїнів, це може не лише не приборкати їх зростання, а й стимулювати безконтрольне розширення, навіть підрив чинної валютної системи. Таке занепокоєння частково виправдане, але повна відмова від регулювання та інновацій — не найкраще рішення.

Фактично стратегія Китаю вже демонструє гнучкість: материкова частина займає обережну позицію щодо приватних стейблкоїнів і поки не відкриває відповідний бізнес, тоді як Гонконг активно розробляє регуляторну базу для стейблкоїнів, випробовує «гонконгський доларовий стейблкоїн» і досліджує торгівлю цифровими активами. Такий «одна країна — дві системи» підхід створює своєрідний експериментальний майданчик із можливістю як просування, так і відступу.

Гонконг як міжнародний фінансовий центр із розвиненою правовою системою й вільним рухом капіталу — оптимальне місце для регуляторних «пісочниць», що дозволяє накопичувати досвід і водночас запобігати поширенню ризиків на материкову частину. У разі успіху експерименту — це стане прикладом для материка; у разі значних ризиків — не вплине на фінансову стабільність у Китаї. Тому побоювання щодо «зворотного ефекту» законодавства, ймовірно, недооцінюють гнучкість китайської інституційної моделі та її здатність до управління ризиками.

IV. Слідувати чи ні? Стейблкоїни не належать жодній країні, а екосистема визначає приналежність

Ван Юнлі стверджує, що «Китаю не слід копіювати шлях США щодо стейблкоїнів», виходячи з передумови, що стейблкоїни мають яскраво виражену американську ідентичність. Однак як технологічно-орієнтований фінансовий інструмент, стейблкоїн визначається в основному емітентом, сценаріями використання та структурою управління.

Навіть доларовий стейблкоїн, якщо випускається неамериканською організацією й формується екосистема в певному регіоні, створює вигоди і вплив саме там. Інакше кажучи, «чий стейблкоїн — того і екосистема». Наприклад, якщо азійська фінансова інституція випускає доларовий стейблкоїн і широко використовує його у торгівлі в азіатському регіоні, то він більше слугує економічному циклу регіону, а не обов’язково посилює доларову гегемонію США.

Для Китаю найважливіше — не «слідувати» чи «не слідувати» за чужою моделлю, а вибудовувати власні, підконтрольні і сумісні з міжнародними стандартами продукти та екосистеми стейблкоїнів на основі власних потреб і етапу розвитку. Наприклад, цифровий юань (e-CNY) як державна цифрова валюта, головним чином, орієнтований на внутрішні роздрібні платежі та пілотні програми з трансграничних розрахунків; юаневий стейблкоїн може зосередитись на оптових трансграничних операціях, офшорних ринках і спеціальних бізнес-сценаріях — ці два інструменти можуть бути взаємодоповнюючими, а не взаємовиключними. Звісно, конкретні моделі розвитку ще належить обговорювати.

V. Не робити — це теж ціна? Стратегічний простір у глобальній конкуренції

У добу глобальної конкуренції контроль над фінансовою інфраструктурою та платіжними системами нерозривно пов’язаний із впливом на фінансову політику. Якщо Китай повністю відмовиться від участі у швидкозростаючому секторі стейблкоїнів, можливі такі наслідки:

По-перше, трансгранична платіжна система ще більше залежатиме від доларових стейблкоїнів, що посилить «шляхову залежність» від долара у цифровій сфері; по-друге, буде втрачено можливість просування китайських технологічних стандартів і бізнес-правил через цифрову валютну екосистему; по-третє, Китай опиниться у пасивній позиції при формуванні глобальних правил для цифрових валют.

Більш збалансована стратегія — залишити простір для розвитку цифрового юаня, доларових і юаневих стейблкоїнів. Цифровий юань як цифрова форма фіатної валюти має просуватися поступово, особливо збираючи досвід у міжнародних проектах на кшталт mBridge. Щодо юаневого стейблкоїна, варто дозволити пілотні проекти на офшорних ринках і у спеціальних торгових сценаріях, контролюючи ризики і забезпечуючи синергію з цифровим юанем.

VI. Зупинити чи стратегічно керувати ризиками?

Попередження пана Ван Юнлі про ризики стейблкоїнів мають велике значення, особливо з точки зору фінансової безпеки та валютного суверенітету. Проте у стрімко мінливій цифровій фінансовій конкуренції надмірна концентрація на ризиках ціною стратегічних можливостей може позбавити Китай ініціативи у наступній хвилі змін фінансової інфраструктури.

Формування координаційного механізму з питань віртуальних валют за участю 13 міністерств свідчить, що Китай намагається системно і скоординовано реагувати на виклики й можливості цифрових валют. Наступним кроком має бути розробка більш далекоглядної стратегії розвитку стейблкоїнів:

Чітко розділити політику для внутрішнього й зовнішнього ринку, для оншорних та офшорних операцій: суворий контроль приватних стейблкоїнів у країні, заохочення легальних інновацій за кордоном.

Підтримка Гонконгу у створенні міжнародного центру інновацій цифрових активів і стейблкоїнів, посилення співпраці у сфері регулювання та обміну досвідом.

Заохочення компаній випробовувати юаневі стейблкоїни на закордонних ринках, спираючись на реальні торгові сценарії, поступово створюючи екосистему.

Посилення міжнародної співпраці, активна участь у розробці міжнародних стандартів регулювання стейблкоїнів, сприяння створенню багатополярної глобальної системи цифрових валют.

Час лине невпинно. Людина не може двічі увійти в одну і ту ж річку. Захищаючи себе від ризиків, слід з ще більшою мудрістю та сміливістю досліджувати стратегічну цінність стейблкоїнів — можливо, саме це і є ключем до збереження конкурентоспроможності Китаю у цифрову фінансову епоху. Пояснення Ван Юнлі — важливе застереження, але китайська історія про стейблкоїни потребує ширшого наративу.